9 недооцінених проблем, які заважають щасливому шлюбу

Це може призвести до закінчення сімейного життя.

Заведено вважати, що головним джерелом проблем у стосунках є нездорове спілкування між подружжям. Це не зовсім так.

Деколи спілкування подружжя нагадує дитину, яка дає здачу кривдникові на ігровому майданчику в дитячому саду. Вихователі чують шум і повертають голову якраз в той момент, коли вона відповідає ударом на удар. Вона не створювала проблему, вона лише відреагувала на неї. Але вихователі, не розібравшись, ловлять її та відправляють до кабінету директора.

Або, як у випадку з подружнім спілкуванням, в кабінет терапевта.

Отже, всі звикли лаяти спілкування всередині пари, коли правда полягає в тому, що на майданчику шлюбу вона лише реагує, так би мовити, на справжніх порушників спокою, які починають бійку:

Ми пов’язуємо себе узами шлюбу з людиною, тому що вона нам подобається

Люди змінюються. Приготуйтеся до цього. Не вибирайте собі чоловіка або дружину з розрахунку його або її нинішніх якостей або через розрахунок того, якою б цю людину ви хотіли бачити у шлюбі.

Краще дивіться на те, ким вона хоче стати в майбутньому. І якщо вам подобаються її мета, присвятіть своє життя тому, щоб допомогти в її досягненні, як вона буде допомагати вам у виконанні вашої мрії.

Шлюб не рятує нас від самотності

Бути живим — значить бути самотнім. Це природний стан, якого не здатний змінити навіть шлюб.

Але багато хто розраховує, що після весілля вони будуть відчувати себе зовсім по-іншому. А коли цього не відбувається, ми звинувачуємо партнера в тому, що він робить щось не так, або навіть зовсім починаємо шукати іншу людину.

Шлюб — це місце, де дві людини поділяють самотність одна одної і спільно переживають ті моменти, протягом яких їм вдається забути про цей стан. На деякий час.

Почуття сорому, яке ми всі носимо в собі

Ми проживемо більшу частину нашої юності та молодості, прикидаючись, що нашого сорому не існує. І коли наш улюблений чоловік викликає це відчуття в нас, ми звинувачуємо його в тому, що він його викликав. Після чого ми вимагаємо, щоб він знову повернув нам наш спокій.

Але річ у тім, що ніякої провини нашого партнера в цьому немає. Тому він не здатний виправити те, до чого не має ніякого відношення.

Іноді найкращою терапією для подружньої пари стає індивідуальна терапія, яка дозволить нам зцілитися від випробовуваного особистого сорому, щоб ми перестали заражати ним тих людей, яких ми любимо.

Сила нашого его

У дитячі роки воно для нас послужила гарну службу. Це було щось на зразок нашого панцира, який захищав нас від емоційних випадів з боку однолітків, так і батьків.

Але тепер, коли ми виросли та обзавелися сім’ями, его стає стіною, що розділяє нас з партнером. Настав час зруйнувати цю стіну.

Намагайтеся відкриватися, а не оборонятися, прощати, а не мстити, вибачатися замість того, щоб звинувачувати, бути вразливим, а не демонструвати свою перевагу, бути вдячним, а не владним.

Життя — це безлад, а шлюб — це життя

Коли в шлюбі все перестає працювати ідеально, ми починаємо звинувачувати в цьому свого партнера. І тим самим ми лише збільшуємо ступінь безладу у своєму житті та в любовних стосунках.

Потрібно перестати вказувати пальцем і почати працювати над усуненням хаосу разом зі своєю коханою людиною.

Співпереживати — це важко

Співпереживання — це таке почуття, яке не може проявитися відразу у обох партнерів одночасно. Одному з подружжя завжди потрібно йти назустріч іншому першим. При цьому немає ніякої гарантії, що його зусилля виявляться немарними.

Прояв емпатії — це завжди ризиковано. Це велика жертва. Тому більшість воліють у своїх вчинках відштовхуватися від дій партнера. І коли один з подружжя робить щось хороше для своєї другої половини першим, він завжди в цій ситуації відчуває себе незграбно.

Правда полягає в тому, що люди, яких ми любимо, мають схильність робити помилки. І їх вчинки ніколи не будуть дзеркальною відповіддю нашим діям.

Але чи здатні ми любити і співпереживати, незважаючи ні на що — ось в чому питання.

Ми більше любимо своїх дітей, ніж партнерів

Ми не повинні любити своїх дітей більше або менше, ніж свого партнера. Якщо ми будемо любити їх більше, маленькі бешкетники відчують це і будуть користуватися нашою любов’ю. А якщо менше — вони стануть домагатися нашої любові різними способами.

Сім’я — це постійна, безперервна робота по знаходженню балансу.

Замаскована боротьба за владу

Більша частина конфліктів в подружньому союзі відбувається через нездатність партнерів дати один одному ту ступінь близькості, якої вони потребують. Чоловікам зазвичай потрібно більше незалежності, а жінкам — менше. Іноді вони міняються своїми ролями.

Тому якщо партнери хочуть прийти до згоди між собою, їм, в першу чергу, необхідно відповісти на питання — хто з них вирішує те, яку дистанцію вони будуть тримати між собою?

Якщо відповідь на нього так і не буде отримана, то прихована боротьба за «незалежність» буде тривати протягом усього життя.

Ми більше не знаємо, як зберегти інтерес до однієї речі або однієї людини надовго

Нас оточує світ, який мільйонами різних спокус постійно намагається відволікти нашу увагу. Тому ми повинні опановувати мистецтво утримання уваги на якій-небудь одній речі.

Сучасна людина — це споживач, який звик звертати увагу на блискучу обгортку якої-небудь речі та рухатися далі, коли йому ця річ набридне.


- Advertisement -

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.