Комп’ютер навчили писати чотиривірші «як у Шекспіра»

Міжнародна команда розробників навчила нейронну мережу складати катрени – окремі чотиривірші, з яких складається англійський, або шекспірівський, сонет. Алгоритм навчили майже трьом тисячам сонетів, включаючи 154 твори, написаних Вільямом Шекспіром. Отримані чотиривірші витримані в плані поетичної форми і віршованого розміру, але поступаються справжнім в питаннях змісту і мови. Робота опублікована на сайті Асоціації комп’ютерної лінгвістики (Association for Computational Linguistics).

Сучасні методи машинного навчання дозволяють розробникам вирішувати не тільки прикладні завдання, а й творчі. Наприклад, новітні архітектури нейромереж можна використовувати для того, щоб створювати оригінальні твори мистецтва або навіть писати книги. Набагато складніше завдання – автоматичне написання віршованих творів: комп’ютер необхідно навчити не тільки складати слова в граматично правильний текст, але і тримати цей текст в рамках певної віршованої форми.

Віршований розмір можна задати системі спочатку, а можна – навчити комп’ютер виокремлювати його самостійно, без вчителя. Цим вирішили зайнятися розробники під керівництвом Адама Хеммонд (Adam Hammond) з Університету Торонто. Архітектура їх системи складається з трьох моделей. Перша модель, мовна, працює на основі рекурентної нейромережі з довгою короткостроковою пам’яттю і відповідає за складання зв’язного тексту. Друга модель, пентаметрічна, вчиться правильно визначати ударний склад і ділити рядок на стопи. Третя модель вчиться римувати. Шекспірівський сонет складається з трьох катренів і заключного римованого двовіршя. У катренах використовується перехресне римування (римуються попарно парні і непарні рядки). Основне завдання римує система – відрізняє римовані і неримовані закінчення (останні слова) рядків.

Всі три частини системи навчалися на 154 сонетах Вільяма Шекспіра і ще приблизно 2600 сонетах, взятих з корпусу проекту «Гутенберг».  Отримані чотиривірші розробники попросили оцінити професора англійської літератури. За його словами, системі вдалося витримати форму катрена, але не смислову складову: отриманим творам не вистачає «читаності і емоційності»:

So gently, as the wind that flaps his wings

And shoots a monarch on the English lays

And what was that, with matters of all things

Tis well ashamed to know- of all her ways

Необхідно відзначити, що, навчивши нейромережу складати окремі катрени, автори дослідження не навчили складати її цілі сонети. Сонет – дуже складна поетична форма, різні частини якої виконують різноманітні функції в рамках поетичного цілого.

Вихідний код свого проекту розробники виклали на GitHub: випробувати його може кожен бажаючий (потрібно Python версії 2.7).

 

- Advertisement -

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.